Wba і все все все

Короткий нарис про долю Всесвітньої боксерської асоціації та інших організацій в світі професійного боксу. батьківщиною професійного боксу по праву вважається Англія. Організацією та проведенням перших змагань займалися приватні підприємці, які укладали контракти з боксерами і між собою на проведення матчів аж до чемпіонатів світу.

На початку XX ст. центр розвитку професійного боксу перемістився до Нового Світу, де в 1921 році в американському Род-Айленді (Rhode Island) виникла одна з перших організації професійного боксу - Національна боксерська асоціація (National Boxing Association) або НБА (NBA).

Вона мала недержавний статус і здійснювала управління і контроль над професійним боксом, в якості самостійної правової одиниці з обмеженою юрисдикцією в Сполучених Штатах. Примітно, що на той момент в США вже існувала, заснована роком раніше, Нью-йоркська Державна Спортивна Комісія (New York State Athletic Commission - NYSAC), яка продовжує функціонувати і до цього дня.

Так був створений один з перших прецедентів одночасного існування і функціонування декількох структур, що претендують на керівництво світовим професійним боксом. Поділ контролю вело до ситуації, коли конкуруючі між собою організації іноді присуджували різним боксерам одні і ті ж титули. раніше історія світового боксу не знала подібних прецедентів.

Однак про все по порядку ...

У той важкий для Сполучених Штатів час економічної кризи і війни бокс був, мабуть, однією з небагатьох віддушин для дорослого населення країни. NBA ж, в свою чергу, робила все мислимі і немислимі зусилля для популяризації цього виду спорту. Чемпіонський пояс NBA у важкій вазі стояв на кону в таких стали нині легендарними поєдинках як Демпсі - Філіппо (Dempsey-Filippo), Демпсі - КАРПЕТ (Dempsey-Carpetier), Демпсі - Тунней (Dempsey-Tunney) і ін. Природно, що бої з участю «зірок» викликали підвищений глядацький інтерес. До того ж поєдинок між Паки Оrsquo-Гатті (Packey Orsquo-Gatty) і Френкі Берном (Frankie Burs) став першим боєм, за подіями якого змогли стежити не тільки глядачі на трибунах, а й радіослухачі.

Ще одним кроком на шляху популяризації професійного боксу і перетворення його в надприбутковий бізнес, безумовно, стало відкриття 15 грудня 1925 року одним із засновників NBA, заповзятливим промоутером Текс Рікардом (Tex Rickard) Медісон Сквер Гардена (Madison Square Garden) - справжньою боксерської Мекки в самому центрі Нью-Йорка. Рікарду вдалося сколотити величезні статки на проведенні чемпіонських боїв, проте в 1931 році він помер від апендициту, і його монополія в праві проведення боїв рухнула, розв`язавши руки новим ініціативним промоутерам і бійцям.

За часом це практично збіглося з настанням ери легендарного важкоатлета Джо Луїса (Joe Louis), що панував на рингу в кінці 30-х - 40-х рр. Луїс володів чемпіонським титулом протягом 12 років (1937-1949) і до появи Мохаммеда Алі (Muhammad Ali) носив неофіційний титул Найбільшого боксера всіх часів і народів. Поява настільки яскравої особистості в купе з поступовою нормалізацією життя після закінчення Другої Світової війни послужили новим стимулом для розвитку боксу, і тому цілком природно, що в кінці 40-х - початку 50-х років цей вид спорту набув нових шанувальників, а на рингу виникли нові молоді і, безсумнівно, талановиті бійці. До того ж, після другої світової війни важливу роль в професійному боксі стало грати телебачення. Адже завдяки відносній дешевизні трансляцій боксерських поєдинків, з середини 50-х років вони стали куди більш регулярними, ніж трансляції інших спортивних змагань. Внаслідок усього цього Національна боксерська асоціація пережила черговий період розквіту. У підсумку, 23 серпня 1962 року через національної організації, якій вона по суті вже не була, NBA переросла в міжнародну і отримала свою нинішню назву - Всесвітня боксерська асоціація (World Boxing Association - WBA).

Однак, як це зазвичай буває, за підйомом пішов криза. Звинувачення в упередженості і підтасовуванні рейтингу привели до того, що менш ніж через рік, а точніше 14 лютого 1963-го, в Мехіко-Сіті представниками 11 країн (США, Аргентина, Великобританія, Франція, Мексика, Філіппіни, Панама, Чилі, Перу, Венесуела і Бразилія) був заснований Всесвітня боксерська рада (World Boxing Council - WBC), а згодом і інші нині існуючі організації подібного роду: Міжнародна Боксерська Федерація (International Boxing Federation - IBF) в 1983, Всесвітня Боксерська Організація (World Boxing Organization - WBO) в 1988, Всесвітня боксерська федерація (World Boxing Foundation - WBF) в 1990, Міжнародна Боксерська Організація (International Boxing Organization - IBO) і ряд інших, проте чемпіонські титули за їх версіями набагато менш престижні ...

І все ж повернемося до WBA ...

За 80 років існування цієї організації очолювали 42 президента, що обираються її членами в США. Однак в 1964 році в складі Виконавчого комітету WBA з`явився Еліас Кордова (Elias Cordova), уродженець Панами, який через десять років став першим латиноамериканським президентом цієї організації. З тих пір на цю посаду обираються виключно латиноамериканці. У 1982 році штаб-квартира WBA після обрання Жілберто Мендоси (Gilberto Mendoza) була перенесена з Панами в Каракас (Венесуела). При його правлінні була також здійснена децентралізація організації за регіональною ознакою, в результаті чого з`явилися міжнародна європейська, північноамериканська, азіатська, африканська і латиноамериканська боксерські асоціації (World Boxing Association International - WBAI, North America Boxing Association - NABA, Pan Asian Boxing Association - PABA, Pan African Boxing Association - PFBA і Latin American Boxing Federation - FEDELATIN).

далі WBA пішло на створення титулу Суперчемпіона, володарем якого ставав боксер, який володіє чемпіонськими титулами за двома з чотирьох найпрестижніших версій - WBA, WBC, IBF і WBO. Причому, як тільки будь-якої боксер отримував титул Суперчемпіона, два претенденти (по кожній з версій) автоматично отримували право поборотися як за титул чемпіона за однією з них, так і за титул Суперчемпіона. Це починання знайшло підтримку серед багатьох уболівальників і ЗМІ, які визнають в якості чемпіона тільки володаря суперчемпіонского титулу.

Що ж стосується долі професійного боксу в Європі, то для здійснення керівництва над ним в 1910 році в Парижі був створений Міжнародний Боксерський Союз (International Boxing Union), який в 1948 році трансформувався в Європейський Боксерський Союз (European Boxing Union - EBU). В наші дні EBU входить до складу WBC поряд з Азіатським боксерською радою (Oriental and Pacific Boxing Federation - OPBF), Африканським боксерським союзом (African Boxing Union - ABU), Бюро СНД і слов`янських країн(CIS and Slovenian Boxing Bureau - CISBB), Північноамериканської, Карибської, Центральноамериканської, країн Сходу і Тихоокеанського регіону, а також Американської боксерськими федераціями (North American Federation - NABF, Caribbean Boxing Federation - CABOFE, Central American Boxing Federation - FECARBOX, Oriental and Pacific Boxing Federation - OPBF, South American Boxing Federation - FESUBOX).

Фрідман М.А., спеціально для журналу СпортОбзор.Ру