Олександр кокорін: "золотим" хлопчиком себе не вважаю

Олександр Кокорін став одним з 16 футболістів, кому вже в сімнадцятирічному віці вдалося забити у Вищій лізі чемпіонату Росії. Увірвавшись в футбольну прем`єр-лігу в складі футбольного клубу «Динамо», форвард негайно звернув на себе увагу, забивши гол у своєму дебютному матчі «Динамо» - «Сатурн». А в наступному сезоні 2009 він вперше вийшов на поле у ​​другому турі національного чемпіонату Росії проти «Хімок», знову відзначившись голів. Всього ж у 2009 році Олександр брав участь в 23 матчах чемпіонату Росії і в трьох матчах Кубка Росії. В активі Кокоріна також звання кращого футболіста России 2011 р

Наймолодший форвард російської збірної Олександр Кокорін, який відзначив 19 березня своє 23-й день народження, був помічений ще Діком Адвокатом. Перед «Євро-2012» тодішній головний тренер зізнався, що на його думку саме Кокорін може стати топ-форвардом. Правда, гра на чемпіонаті Європи-2012 у Олександра не склалося: вийшовши на поле в матчі проти збірної Чехії, він отримав травму і більше не брав участі в матчах чемпіонату.

Свій перший гол за збірну Олександр Кокорін забив у відбірковому матчі до ЧС-2014, вразивши 11 вересня 2012 року ворота ізраїльської збірної. А увійти в історію збірної Олександру вдалося в 2013 році, забивши найшвидший гол в ворота Люксембургу - вже на 21-й секунді матчу.

Кокорін відзначився і в матчі з Північною Ірландією, заробивши пенальті, який успішно вдалося реалізувати капітану збірної роману Широкова.

Однак сам Олександр «золотим хлопчиком» себе аж ніяк не вважає. Можливо, дається взнаки його інтернатських дитинство і звичка досягати всього самому. Серйозно займатися футболом Кокорін почав з першого класу, записавшись до футбольної секції в рідному містечку Валуйки Бєлгородської області. А вже в дев`ять років він досяг таких успіхів, що його запросили в столичний клуб «Спартак». Правда, від цієї пропозиції довелося відмовитися, так як знімати в Москві квартиру батьки Кокоріна були не в змозі, а житло молодим «спартаківцям" не надавалося. Однак згодом Олександр анітрохи не шкодував про те, що зі «Спартаком» у нього не склалося.

Проблема з житлом все-таки успішно вирішилася: Саша отримав запрошення ще від одного московського клубу «Локомотив», який, на щастя, зміг надати місце в інтернаті. Шість років він провчився в московській спортивній школі «Локомотив». Ці роки для висхідній футбольної зірки були непростими. Уже в десять років йому довелося стати повністю самостійною: самому готувати їжу, прати і прасувати одяг, займатися прибиранням. Ні і, зрозуміло, навчання і щоденні тренування. Та й на стипендію за столичними мірками особливо не розгуляєшся. Як зізнавався сам Олександр, її вистачало лише на один похід в «Макдоналдс» ... Батьків маленький Сашко бачив не частіше разу на три місяці. «Живе футболом» - це про маленького Олександра Кокоріна. За спогадами шкільних друзів, на кожній перерві Сашу можна було бачити, постійно щось Піна в коридорах. Ну а у дворі футбол був улюбленим дозвіллям не тільки майбутнього форварда національної збірної, а й його численних друзів.

У той непростий інтернатівський період саме друзі стали для Кокоріна величезною підтримкою. Взагалі, дружба і футбол завжди займали в серце футболіста перше місце, істотно потіснивши дівчат. Хоча, може, справа в тому, що Кокорін поки що так і не зустрів свою єдину ...

Хоча відносини з дівчатами у Олександра Кокоріна були. Наприклад, з двоюрідною сестрою Тіматі Вікторією або ще однієї московської тусовщицею - Христиною. З обома футболіст познайомився в нічних клубах Москви, проте ні той, ні інший роман не мали серйозного продовження, так що відпочивати на Маямі в січні 2014 року його полетів разом з другом Павлом Мамаєвому. Під час відпочинку на Майамі хлопці бавилися тим, що викладали в соціальні мережі і Instagram свої досить двозначні фотографії, Інтернет буквально вибухнув від повідомлень, що Кокорін і Мамаєв - геї. А одна чеська газетка навіть почала на повному серйозі запевняти своїх читачів, що "російський футбол - самий гомофобний в світі». Однак, якщо судити по списком футболістів-геїв, котрі не приховують свою орієнтацію, до першого місця Росії в ньому ой як далеко.

Сам же Олександр Кокорін намагається поменше читати різних статей про себе: як хороших, так і поганих. «Мені просто хотілося б принести велику користь, довго виступати на високому рівні», - зізнається він. Від душі сподіваємося, що на чемпіонаті світу-2014 Олександру дійсно вдасться принести збірній Росії користь у вигляді забитих у ворота суперника м`ячів. Поки ж у нього все попереду - і кращі матчі, і контракти, і, звичайно, любов.