Як починався баскетбол

Початок багатьох популярних ігор втрачається в легендах і в століттях. Але є гра, день появи якої добре відомий. Ця гра не мала «народних» коренів і була з початку і до кінця вигадана однією людиною - массачусетським інструктором з фізкультури Джеймсом Нейсмітом. Що, втім, не завадило баскетболу стати національним видом спорту в США.

А почалося все в маленькому містечку Спрінгфілд, в штаті Массачусетс, 21 грудня 1891 року. Нейсміт викладав в ту зиму фізкультуру в коледжі Молодіжної Християнської Асоціації. Зими в Массачусетсі холодні, сезон американського футболу скінчився, а хокей в ті роки ще не вийшов за межі Канади ... Школярі мучилися від нудьги: день у день не робити в залі нічого крім гімнастики!

Нейсміт став думати ... як зайняти вісімнадцять здорових хлопців? Згадав про дитячу гру «Качка на камені» (діти кидали каміння в ціль). Думав, думав і ... придумав!

Правда на сучасний баскетбол ця гра, прямо скажемо, була не дуже-то схожа.

До балкону в залі нашвидку прибили кошик з-під персиків.

Учні розбилися на дві команди по дев`ять чоловік - так, до початку XX століття на баскетбольному полі перебувало по вісімнадцять гравців одночасно. Учитель заборонив хлопцям бігати і штовхатися - або кидаєш м`яч з місця, або біжиш без меча. М`яч, до речі, був футбольним. Правило «не штовхається» на ділі мало дотримувалося: баскетбол почався як силовий вид спорту, і гри іноді перетворювалися в побоїще.

Це був дивний баскетбол! Лише через кілька десятиліть еволюції правила наблизяться до сучасних. Але гравці вже тоді намагалися закинути в корзину м`яч.

Перший в історії матч - 21 грудня 1891 року - виявився не дуже-то результативним. Адже все грали в баскетбол вперше в житті. І все-таки школяр Вільям Чейз закинув у кошик м`яч - перший і останній в матчі. Щоб повернути його в гру, довелося лізти на драбину (кошик не була тоді дірявої). Команда Чейза перемогла в цей день з «футбольним» рахунком 1: 0.

Ось яке скромний початок було у найпопулярнішою в США гри.

Правда гра швидко набула народну любов. Новина про баскетбол поширилася по Америці за кілька тижнів. Учні безлічі скол писали в Спрінгфілд і просили прислати правила. У січні 1892 року їхня довелося надрукувати в газеті. Ігри в баскетбол почалися в десятках і сотнях шкіл.

Вже в 1892 році в «кошику» стали робити дірку, в наступному році з`явився баскетбольний щит. Справа в тому, що вболівальники на трибуні намагалися «грати» за свою команду. Вони ловили летять м`ячі і зверху їх закидали в кошик. Щоб уникнути таких моментів, довелося прокляття щит. І скоро гравці зрозуміли, що потрапити найзручніше рикошетом від щита. І м`ячі прилітали в кошик все частіше і частіше ...

Словом, гра стала жити своїм життям. Скромний вчитель фізкультури Джеймс Нейсміт міг тільки спостерігати, як росте його дітище. До речі, гру мало не назвали його ім`ям, «нейсметбол». Так захотіли перші гравці - учні Спрінгфілдського коледжу. Єдиним, хто різко заперечив, був їхній учитель: Нейсміт був нескінченно скромною людиною. Тому гру назвали просто «баскетболом».

Але про заслуги фізкультурного вчителі не забули. У 1936 році, коли баскетбол включили в програму Олімпійських ігор, старий Джеймс Нейсміт там був почесним гостем.

Багато, втім, кажуть, що дуже схожі на баскетбол гри вже існували на американському континенті, і Нейсміт виявився далеко не самимпервим. Наприклад, у стародавніх майя дві команди теж закидали м`яч у кошик - ця гра були священнодійством і називалася «пок та пок». Кошик була кам`яною, м`яч - каучуковий, важив чотири кілограми і був ненабагато менше кам`яної кошика. Відправити його точно в ціль було дуже важко, і змагання тривало до першого «голу». Правда гру було б важко назвати нудною: гравці і глядачі відчували багато гострих відчуттів. Адже команду, яка програла в повному складі приносили в жертву богам ...