Розлюбила чоловіка, що робити?

Кожна жінка мріє вийти заміж по любові і прожити з коханим чоловіком довге і щасливе життя. Але, на жаль, в житті так трапляється далеко не завжди ... Багато жінок живуть у шлюбі без любові і не бачать виходу з цієї ситуації. І мова йде навіть не про ті випадки, коли жінка виходить заміж чисто по розрахунку, заздалегідь не маючи з приводу своїх почуттів до майбутнього чоловіка ніяких ілюзій. Адже досить часто трапляється, що жінка, збираючись виходити заміж, перебуває в повній впевненості, що вона любить свого обранця, а через якийсь час після весілля, з жахом і непідробним подивом розуміє, що почуття кудись пішли і від колишньої пристрасті практично Нічого не лишилося.

  Особливо часто така ситуація трапляється з жінками, котрі прожили в шлюбі вже не один рік. Жінка все частіше починає ловити себе на тому, що фізична близькість з чоловіком для неї вже не так бажана, як раніше, що багато його риси характеру і вчинки викликають відверте роздратування, а душевні бесіди перестали бути настільки захоплюючими і цікавими. Але найцікавіше, що дуже великий відсоток жінок не тільки упокорюється з цією ситуацією, але і приймає її як належне. «Ну немає більше пристрасті, коли при одному дотику до коханої людини захоплює дух, ну і що? - міркують такі жінки, - Зате є сім`я, будинок, діти, налагоджений побут ». Але далеко не всі жінки сприймають зникнення любові в шлюбі як належне. Є й такі, які страждають і плачуть ночами в подушку, не бажаючи миритися з ситуацією і сумуючи про минулої любові.

  Чи є вихід у цих жінок? Давайте спробуємо обговорити це питання. Чому часто трапляється так, що з відносин чоловіка і жінки безповоротно йде любов? Причин може бути багато. Це і часті сварки, і невисловлені образи, і розчарування, і звичка, коли щоденне спілкування невблаганно стирає гостроту і свіжість сприйняття іншої людини, і поява в житті жінки нової любові. Але в чому б не була причина, від факту нікуди не дітися - почуття пішли. Багато мудрі жінки миряться з цим фактом, хоча б заради тіткою, вміючи при цьому зберегти до чоловіка якщо не любов, то хоча б прихильність, повагу і вдячність за разом прожиті роки і за його турботу про сім`ю. Але така поведінка і ставлення до ситуації властиво далеко не всім. Деякі жінки рішуче рвуть відносини з обридлим чоловіком, не дивлячись на наслідки, а деякі боячись втратити навіть те що мають, потай мучаться і страждають, мріючи про кохання, але нічого не роблять щоб змінити ситуацію.

  Зазвичай, сміливо вирішуються на розрив відносин знають собі ціну, сильні і самовпевнені жінки, які впевнені, що не пропадуть в будь-якій ситуації, як би не склалася їх життя після розлучення. Такі жінки не люблять озиратися назад, дивляться тільки в майбутнє, борються за своє щастя й удачу і досить часто, перемагають в цій боротьбі. Але все ж, досить багато жінок до такої міри боятися залишитися на самоті і без чоловічої підтримки й так не впевнені у власних силах, що вважають за краще терпіти поруч із собою нелюбого чоловіка, аби не довелося вступити в одиночний бій з життєвими обставинами.
Але як би не надійшла жінка в цій ситуації - це її власний вибір, на який вона як самостійна і вільна особистість, має повне право. Але головне, щоб прийнявши те чи інше рішення, жінка по-перше, в наслідку про нього не пошкодувала, а по-друге, точно і ясно уявляла собі його наслідки. Адже досить часто трапляється, що прийнявши і озвучивши в розпал сварки в запалі емоцій рішення про розлучення, жінка сильно шкодує, але не знає як можна повернути ситуацію назад. А багато жінок так і не зважилися піти від нелюбого чоловіка зі страху залишитися на самоті, маючи на руках маленьких дітей, згодом звинувачують їх у тому, що нібито принесли їм в жертву власне щастя.

  Але якщо рішення про розрив відносин прийнято остаточно і безповоротно, потрібно розуміти: якою б сильною духом не була жінка, під час і після розлучення їй доведеться пройти через безліч неприємних випробувань. По-перше, жінці важко буде бачити страждання власних дітей, які люблять тата, прив`язані до нього і не можуть ще зрозуміти, чому мама з татом більше не будуть жити разом. По-друге, в наш час, самотній жінці, яка має на руках маленьких дітей, не так вже й легко знайти собі гідного супутника життя, тому потрібно бути готовою до того, що якийсь період життя доведеться прожити не маючи поруч чоловічого плеча, на яке можна було б спертися. І по-третє, від жінки ініціює розлучення, можуть різко відвернутися як багато знайомих так і родичі, вважаючи її вчинок зрадою по відношенню до чоловіка. Хоча, в більшості випадків життя жінки пережила розлучення, поступово налагоджується, у неї з`являються нові шанувальники, нові друзі, та й діти поступово підростають і перестають сприймати ситуацію розлучення батьків настільки трагічно.

  Ну а як бути жінкам, які з яких-небудь причин не можуть зважитися на розлучення і вважають за краще продовжувати жити з нелюбимими? Найчастіше приводом для продовження відносин з опостилим чоловіком виступають діти. Ні для кого не секрет, яка психологічна травма для дитини - розлучення батьків. Хоча, більшість сімейних психологів переконані: якщо атмосфера в будинку просякнута взаємним відчуженням, неприязню, а то і ненавистю, то життя в такому психологічному кліматі може завдати незміцнілої психіці дитини куди більшу шкоду, ніж розлучення тата і мами. Так що, якщо у подружжя ніяк не виходить зберігати хоча б рівні дружні відносини і не травмувати дитину постійними скандалами і з`ясовуваннями відносин, то вихід один - розлучитися. Тим більше, що нічого не заважає колишньому чоловікові і люблячому батьку підтримувати постійне спілкування з власними дітьми і брати участь в їх вихованні.

  А як же бути, якщо життя з нелюбом чоловіком цілком стерпно в усіх відношеннях, але виносити фізичну близькість ставати все нестерпнішим. В такому випадку сімейні психологи радять відверто поговорити з чоловіком і запропонувати йому продовжувати жити разом заради дітей, але з тією умовою, що кожен має право завести інтимні відносини на стороні. За результатами досліджень, такі сім`ї зустрічаються набагато частіше, ніж можна було б припустити, і відносини в них між подружжям бувають цілком дружніми і теплими.

  Буває і так, що жінці тільки здається, що любов до чоловіка пройшла, так як вона помилково приймає за любов трепетну пристрасть, яка рано чи пізно майже в 100% випадків, через багато років спільного життя, залишає будь-яку сімейну пару. Але якщо замість цієї пристрасті приходять тепло, прихильність, взаємна підтримка і вміння розуміти один одного без слів, то може бути це і є любов? Найчастіше, розлучившись з чоловіком, жінка починає, несподівано для себе самої, сумувати за нього, часто його згадувати, переживати: як він там, і що з ним зараз відбувається. І поступово до жінки приходить розуміння своєї помилки. Але повернути втрачені відносини назад і «склеїти розбиту вазу любові» може вже не вийти ...

  У деяких випадках, жінка сама не може розібратися в собі і в своїх почуттях до чоловіка. Вона одночасно і хоче розлучення, і боїться його. Це може означати, що жінка не розлюбила чоловіка, просто з якоїсь причини не задоволена якістю відносин з ним. Дуже багато жінок сильно страждають, коли з відносин поступово відходять краса, романтика і ніжність, на зміну яким приходить одноманітний, набридають побут. Щоб не зробити непоправну помилку і точно розібратися в своїх почуттях і бажаннях, жінці в такій ситуації бажано звернутися до допомоги висококваліфікованого сімейного психолога, причому, прийти до нього на прийом разом з чоловіком.

  Складно однозначно відповісти на питання: чи варто чи не варто жінці продовжувати жити з коханим чоловіком. Тут все залежить від конкретної ситуації, і останнє слово, в будь-якому випадку, має залишитися за жінкою. Але хочеться наостанок сказати одне - якщо в серці жінки ще є невелике сумнів у своєму ставленні до чоловіка, і якщо думка про розставання з ним не викликає радісних емоцій, а навпаки, наповнює душу тривогою і болем, то може бути варто не поспішати з розлученням, а спробувати розбудити поснулих почуття?