Цей шалено-спокійний хакінен

Міка Паулі Хаккінен (або Хякінен, якщо слідувати правилам російсько-фінської транскрипції) народився 28 вересня 1968 року в місті Вантаа (Фінляндія). Його батько, Харрі, працював операторів радіостанції, а мати була секретаркою. У Міка є сестра, Ніна.

Якщо хлопчаки в принципі люблять грати з машинками, то майбутній чемпіон світу Formula 1 вже в п`ять років буквально божеволів від усього, що володіє двома, трьома, чотирма і навіть п`ятьма колесами. А в шість років він сів за кермо карта і ганяв на автодромі.

Щоб заробити на власний карт для сина батькам довелося напружитися. Батько по можливості підробляв таксистом і оплачував всі зростаючі витрати на паливо, гуму, запчастини. І всі ці зусилля окупилися, коли Хаккінен-молодший став п`ятикратним чемпіоном серед школярів. З 1974 по 1986 рік він впевнено приходив до фінішу першим. Правда, була одна проблема - в дитинстві Міка мало говорив. І йому явно було важко пояснити технічні проблеми з картом, тому він вважав за краще промовчати про них, що навряд чи можна назвати професійним підходом. А ще Хаккінен-молодший не розумів, чого його батько так за нього радіє. Ну переміг і переміг!

Хлопчик дорослішав, «дорослішали» і автогонки, в яких він брав участь. Першим серйозним дебютом для Хаккінена стала «Формула форд 1600». Кільцеві гонки менш популярні в Фінляндії, ніж ралійні. Йому радили спочатку на картингу виграти чемпіонат світу або Європи, щоб його помітив великий спонсор або іменитий клуб. Але впертий фін все-таки вирішив зробити по своєму. І тут же розчарувався.

Машина в порівнянні з картом виявилося повільної як черепаха. «Гума з протектором, нестача потужності, так в дитячому картингу все набагато крутіше було!» - згадував пізніше Хаккінен про свій перший досвід в «Формулі». Зате тепер він вважався справжнім гонщиком.

Щоб їздити від одного автодрому до іншого сім`ї довелося купити цілий автобус. На ньому Хаккінен слідували за сином в його шляху до слави. Правда, в ті роки мама Айла була впевнена, що це все юнацьке захоплення, і все скоро пройде. Те, що це не пройде вже ніколи, Айла Хаккінен зрозуміла в 1987-му році, коли відмінний виступ сина на тестах в Донингтоне помітили в «Мальборо». Наступні гонки Міка Хаккінен повинен був провести в Англії, а значить далеко від сім`ї.

На початку 90-х на Гран Прі Макао фінський пілот Marlboro потрапив в свою першу аварію. Він занадто завзято намагався наздогнати Міхаеля Шумахера. Два боліда ледь не зіткнулися, машину Хаккінена розвернуло і ... Він вибув з гонки. Шумахер буквально назвав молодого суперника психом: «Треба бути божевільним, щоб атакувати під таким кутом. Це просто дурість так ризикувати! ».

Але незважаючи на шалений стиль водіння Хаккинена все-таки взяли в Formula 1. Сталося це в 1991 році, а покликали його представники Lotus після заїзду «Формула-3» в Сільверстоуні.

Перші два сезони «Формули 1» Міка закінчив з 2 і 1 очками. Але це було непогано для дебютанта, враховуючи, що інші пілоти «Лотус» набрали і того менше.

У 1993 році McLaren «відбиває» фіна собі, але робить його фактично тестовим пілотом. А тестувати боліди Хаккінен терпіти не міг. На щастя, погана їзда іншого пілота команди, Андретти, дала молодому хлопцю шансу. Андретти через три Гран Прі відмовився виступати, і Хаккінен його замінив.

25 вересня 1993 року трапився тріумф - Міка Хаккінен обіграв самого Аертона Сенну в кваліфікаційному. Той, до речі, був у той момент його напарником по команді. А ще триразовий чемпіон не любив програвати. І покарав Хаккинена вже в цьому заїзді, обдуривши його своїм маневром і легко обігнавши. Така демонстрація техніки стала для початківця гонщика безцінним досвідом.

Так настав 1995 року. Йшов листопад. Заїзд на трасі в Аделаїді змусив всіх шанувальників «Королівських гонок» заговорити про Хаккинену. Правда, перемога тут була ні до чого.

Під час гонки болід фінського гонщика не впорався з керуванням, тричі перевернувся в повітрі і влетів в відстійник. Тільки злагоджена робота медиків врятувала Хаккинена від смерті. Два роки після аварії у гонщика смикався і косив ліве око. Зате саме в лікарні він познайомився з майбутньою дружиною. Ерья Хонконен залишила роботу, щоб виходжувати нерухомого пацієнта. Тоді лікарі не могли обіцяти навіть те, що він буде ходити і говорити.

Турбота коханої жінки зробили свою справу - в 1996 році Хаккінен знову сів за кермо боліда. Через роки виграв свій перший після аварії Гран Прі в Хересі, а в сезоні 1998 стала чемпіоном світу.

Десятирічна кар`єра в «Королівських гонок» двічі дозволила Хаккинену стати чемпіоном світу, в 1998 і 1999 роках. Покатавшись ще три роки фінський гонщик вирішив повернутися в автогонки Deutsche Tourenwagen Masters. У 2007 році дворазовий чемпіон світу «Формули-1» завершив свою гоночну кар`єру, вигравши три поспіль сезону в DTM.

Особисте життя в гонщика була бурхливою. У 1998 році Хаккінен одружився на тій самій Ерьє Хонконен, яка доглядала його в лікарні. У пари народилося двоє дітей, хлопчик і дівчинка, а через 10 років після одруження Міка і Ерьє взяли і розлучилися. Трохи пізніше Міка став зустрічатися з маркету Кроматовой, у них народилася дочка Елла в 2010 році.