Євген ловчев: «щастя в футболі!»

Євген Ловчев народився 29 січня 1949 року в Московській області. Півзахисник збірної СРСР, пізніше тренер і спортивний журналіст. У 2014 році став експертом в програмі «Майстри спорту» на радіо «Маяк».

Євген Серафимович в дитинстві захоплювався безліччю спортивних дисциплін. Баскетбол, лижі, хокей, футбол. Останній вид спорту став поступово найулюбленішим. У 1961 році хлопчик прийшов в спортивну секцію поруч з Ширяєвим полем, де проходили тренування юніорів московського «Спартака».

В команді не затримався - до кінця літа його в секцію так і не зарахували, тому він залишився вдома, а решта поїхали на базу в Тарасівку. Нічого не вдієш, Ловчев пішов на стадіон «Буревісник» (зараз на цьому місці знаходиться спорткомплекс «Олімпійський»).

Вже на першому тренуванні в новій секції забив два м`ячі, і хлопчика взяли на першість Москви за рекомендацією Івана Кочеткова, відомого радянського захисника ЦДКА (нині ЦСКА).

Але і в «Буревіснику» довго провчитися не вдалося - клуб закрили, а Ловчев перейшов в команду ДЮСШ «Юність» Дзержинського району, а пізніше в експериментальну школу «Буревісник».

З 1969 року Ловчев грав за «Спартак Москва», куди його запросив Микита Симонян. Євген відразу потрапив до основного складу. І в той же рік «Народна команда» Москви виграла чемпіонат СРСР.

Разом з дебютом в «Спартаку» Ловчев спробував себе і в збірній країни. Всього він зіграв 52 міжнародних матчу, плюс ще 12 олімпійських матчів. До речі, офіційно став першим радянським «порушником» на футбольному полі - в матчі з Мексикою на ЧС-1970 заробив жовту картку. Неофіційно він третій, перша картка була у Кахи Асатіані, а потім у Гіві Нодія.

У 1972 році радянські футболісти вибороли «бронзу» на Олімпіаді, а Ловчев був визнаний кращим футболістом СРСР. Потрапив Євген Серафимович і в збірну світу, де грав в прощальному матчі бразильської футбольної легенди Мане Гаррінчі в Ріо-де-Жанейро.

Ловчев був швидкісним, легко зривався в атаку, в захисті вміло діяв проти нападників суперника. Однак поступово роки брали своє. Фактично Костянтин Бєсков поступово витіснив Ловчева з «Спартака». Той перейшов у московське «Динамо», але в сезоні 78-го на поле не вийшов, а в 79-м отримав травму. Стало ясно, що ігрову кар`єру пора завершувати.

Євген Ловчев про Луїса Суареса (відео)

В якості тренера Ловчев працював з самарським клубом «Крилья Совєтов», де власне і провів останні півсезону, як футболіст. Потім були «Металург» в Златоусті і челябінський «Локомотив». Останньою радянської футбольною командою для Євгена Серафимовича став ФК «Дружба» з Майкопа.

Цікаво, що в КПРС Ловчев вступив тільки для можливості вчитися у Вищій школі тренерів. Партію він залишив під час перебудови.

Уже в Росії Ловчев став президентом спортивно-естрадних клубів «Фортуна» та «Старко», де відомі актори і співаки грали в футбол. Михайло Боярський, Юрій Лоза, В`ячеслав Малежик досі згадують, як він їх ганяв на тренуваннях.

За своє життя Ловчев встиг три рази одружитися. Його перший син, Євген, в даний час виступає за збірну Казахстану з футболу.

Що стосується популярності, то тут Євген Ловчев зазвичай призводить випадок з життя. Якось він з дівчиною йшов по Арбату. Було вже пізно, годині ночі. Раптом у нього підбіг молодий хлопець, років двадцяти:

- Ви Євген Ловчец?

- Так, Ловчев.

- Дякую вам за вашу гру в «Спартаку»!

«Я тоді подумав», - продовжує Євген Серафимович. - «Моїй гри він явно бачити не міг. Значить, йому розповів хтось. Ось це і є футбольне щастя, зіграти так, щоб тебе пам`ятали і після відходу зі спорту! ».

Пам`ятають Ловчева і за фразу: «Я дуже люблю футбол, щоб у ньому працювати!». Це було сказано через достатку корупції та договірних матчів в Першому Дивізіоні, звідки Євген пішов в міні-футбол, який, до речі, не дуже і любив.

Серед фанатів «Спартака» до Ловчева відносяться іронічно: «Ловчев постійно наповнює спортивні телеканали і інтернети своєї глибокодумною аналітикою, яка має звичай збуватися з точністю до навпаки». Відомо, що він багато критикував керівництво «Червоно-білих».

Восени 2012 року Ловчев посварився зі своїм напарником по футбольної аналітики Олександром Бубновим, з яким вони неоднакратно лаяли збірну країни і Фабіо Капелло на посаді головного тренера. Але в одному з виступів Бубнов, на думку Ловчева, «перегнув палицю і перейшов на відверте хамство». Правда, є підозри, що сварка стала свого роду піар-ходом двох популярних спортивних коментаторів.

Сьогодні Євгенія Ловчева часто можна побачити в обговоренні матчів і футболу в цілому, як на радіо, так і на телебачення. В інтернеті Ловчев працює оглядачем на різних інтернет-ресурсах.