Євген королев - майбутнє тенісу россии

Відео: з душею ведучий Євген Корольов - про весільних виїзних церемоніях

Про Євгенії Королеві до недавнього часу було відомо лише те, що він є двоюрідним братом Анни Курнікової. Але в цьому році він перетворився з перспективного гравця в практично майбутнє тенісу Росії. У 2006 році в Марселі вперше він потрапив в основну сітку турніру АТР і дійшов до 1/4 фіналу, обігравши у другому колі першу ракетку Росії Миколи Давиденка. У першому колі турніру в Барселоні переміг екс-першу ракетку світу Карлоса Мойю. Восени на турнірі «Кубок Кремля», Євген дійшов до другого кола, поступившись тільки німцеві Філіпу Кольшрайберу. А найголовнішою подією в цьому році для нього стало несподіване запрошення в збірну Росії для участі в розіграші неофіційного чемпіонату світу серед чоловічих команд Кубка Девіса. У перервах між тренуваннями він відповів на кілька моїх запитань.



Євген, розкажи, як все починалося?

Я почав займатися тенісом в чотири роки в Лужниках, а в шість років потрапив в групу Лариси Преображенської, у якій починала свого часу моя двоюрідна сестра Анна Курнікова. Я їй дуже вдячний за все те, що вона для мене зробила. Моя сьогоднішня техніка, моє вміння вести гру - все це було закладено під її керівництвом на Ширяєва поле. Саме вона дала мені путівку у великий теніс. Лариса Дмитрівна - дуже хороший і добрий чоловік. Але, на жаль, в кінці 90-х років в Москві були не найсприятливіші умови для занять тенісом. Тоді багато початківці тенісисти стали їхали, хто в Америку, хто в Іспанії, хто до Франції. А ми з сім`єю поїхали до Німеччини, в той час мені тільки виповнилося десять років. А взагалі-то моя спортивна доля могла скластися і по-іншому. (Посміхається). Спочатку мене хотіли віддати в хокейну секцію. У мене ж тато, сам колишній хокеїст, відвів мене на "Динамо", і я начебто зробив на тренерів непогане враження, але мама була проти цього виду спорту. Вона вважала, що хокей - дуже травмонебезпечний спорт, і на сімейній раді було обрано компромісний варіант - теніс. Сьогодні я дуже радий, що займаюся саме цим видом спорту.

Зараз хто тебе тренує?

Мій тато, його теж звати Євген, і старший брат Олексій, який є за сумісництвом моїм тренером по основній фізичній підготовці. Тренуюся я в основному в Німеччині, ми живемо під Мюнхеном вже протягом семи років. Так що німецькою мовою я володію досконало. (Посміхається). Тренуюся там тому, що з Німеччини легше роз`їжджати по турнірах, на деякі змагання я навіть їжджу на машині. В Європі для тенісистів умови створені краще, ніж в Росії. Хоча і вдома я часто буваю, наприклад, за цей рік в Москві побував близько чотирьох разів, але звичайно, хотілося б приїжджати сюди частіше.

Женя, ти на кого-небудь рівняєшся в тенісі або ти дотримуєшся принципу: «Не сотвори собі кумира»?

Раніше мені подобалося дивитися, як грає американський тенісист, Піт Сампрас. Пам`ятаю, як він грав на грунті в спорткомплексі «Олімпійський». Під час одного з розіграшів він навіть впав через те, що судоми звели ноги. І після невеликої перерви знову увійшов в гру і виграв той матч. Ось приклад справжнього спортсмена. З наших тенісистів мені найбільше подобається Марат Сафін. Після численних травм, він не зламався психологічно, намагається грати, і зараз знову набирає колишні обороти. Зараз він вже на двадцять шостому місці в світовому рейтингу. Упевнений, що це не межа.

Як ти відреагував на запрошення капітана збірної Росії Шаміля Тарпіщева зіграти за команду?

Мені дуже лестило, що саме я був запрошений в команду на Кубок Девіса, хоча і в ролі запасного гравця. Атмосфера в нашій команді тепла, дружня, мене дуже добре прийняли хлопці. Тренуватися з ними одне задоволення. На тренуваннях для розрядки іноді граємо в футбол. Олександр Волков мені дуже допомагає, радить, якщо щось не так. Мені дуже подобається. На матч мене, звичайно, не заявлять. Все-таки Марат Сафін, Микола Давиденко краще мене грають. Я дуже хочу, щоб ми виграли Кубок Девіса.

Над чим ти зараз працюєш в плані тенісу?

Атака - моя стратегія. Як кажуть - кращий захист - напад! Якщо у мене не йде гра, незважаючи на це, мені все одно треба з усією сили бити по м`ячу і атакувати. Ще мені треба навчитися грати так, щоб після сильних ударів якомога частіше виходити до сітки. Це завжди ставить суперника в глухий кут, він починає теж ризикувати і помиляється, а мені тільки цього й треба.

На якому покритті ти найзручніше себе почуваєш?

Я найбільше віддаю перевагу грати на харді - це досить жорстке покриття. Але поки своїх головних успіхів домігся на землі. Грунт мені подобається, тут більше часу для підготовки сильного удару. На глині ​​повільний відскік і завжди можна правильно підійти до м`яча. Не подобається, що на грунті навіть сильна подача стає більш прийнятої. На те він і грунт.



Чим займаєшся, крім тенісу?

Знаєш, у мене майже весь час займає теніс. Якщо випадає вільна хвилина, я люблю ходити з друзями в кіно, дуже рідко відвідую дискотеки. (Посміхається). До свого превеликий сором, я і книги останнім часом перестав читати. Часу зовсім не вистачає. А ще я дуже люблю дивитися хокей. Вболіваю за команду «Коламбус», особливо за свого доброго друга Сергія Федорова, який за неї успішно виступає.

Женя, я помітила, що ти носиш шапочку, схожу на ту, що одягають прихильники реп-музики? Це так?

(Сміється). Ні, просто після душа, щоб не застудитися, я вирішив її надіти. І все-то. Музику ж я слухаю різну. Правда, в основному мені найближче хард-рок і метал. Наприклад, останнім часом мені подобається слухати німецьку групу «Tokio Hotel». З російських же виконавців мені найбільше полюбилася група «Звірі».



Як йдуть справи на особистому фронті?

На особистому фронті поки все тихо. Дівчата у мене зараз немає. Колись. (Посміхається).

Всім цікаво твоє спорідненість з Курніковою ...

Так, наші мами - рідні сестри. Коли я був ще маленький, під час тенісних трансляцій завжди підходив до телевізора і дивився, як Аня грала. Зараз ми з нею мало спілкуємося. У мене своє життя, треба додавати, працювати над технікою, над подачею, в ударі справа, в швидкості, в силі, працюю зараз посилено над своєю фізичною підготовкою, треба рости в професійному плані. Аня теж дуже зайнята людина. Коли я перемагаю, вона мені дзвонить, вітає. Мені дуже приємно.

У тебе є мрія?

Звичайно. Дуже хотілося б коли-небудь стати переможцем «Кубка Кремля». На даний же період свого життя мені б хотілося увійти в сотню кращих тенісистів планети. Але для цього мені доведеться добре попрацювати. Без цього нікуди. (Посміхається).

Особиста картка Євгенія Корольова:

Народився 14 лютого 1988 року в Москві.
Зростання - 185 см. Вага - 81 кг. Грає правою рукою.
Професіонал з 2005 року.

В одиночному розряді виграв: «Челленджер" в Аахені (Німеччина) в 2005 році, 4 "ф`ючерсу" і 1 "сателіт". Доходив до фіналів на 2 "ф`ючерсах" і 1 "сателіті". У парному розряді виграв 3 "ф`ючерсу" і 1 "сателіт". доходив до фіналів на "Челленджера" в Реканаті (Італія) в 2005 році, а також на 1 "ф`ючерс" та 2 "сателітах".

Зараз займає 103 місце в одиночному рейтингу АТР за підсумками 52 тижнів і 97-е - в Indesit ATP Race.

За кар`єру заробив 76 218 доларів призових, з них 43 592 долара - в 2006 році.

Інтерв`ю підготував спеціальний кореспондент журналу СпортОбзор.Ру Марія Патідінова