Ефективні поради під девізом «як перестати лупцювати дітей»

Вважається, що якщо малюк вередує, погано себе веде, можна для профілактики його шльопнути. Але, за останніми дослідженнями, дітей карають досить часто, так як батьки вважають їх дорослими, не бачачи іншого виходу. Чи так це насправді?

У Франції в 2013 році відбулася подія: 44-річний чоловік зняв штани з сина і відшмагав його, хлопчикові було 9 років. Його колишня дружина сама подала в суд і з нього взяли штраф 500 євро. Для цієї країни випадок дуже нестандартний, оскільки передбачається покарання, але шльопанці - не береться до уваги. Та й французи різного думки з цього приводу - більше 50% хоча б один раз карали своїх дітей.

У 1946 році до прийняття Конвенції про захист прав дітей Франсуаза Дольто стверджувала, що малюка ставити в кут не можна, а можна тільки ляпасом покарати якусь частину тіла, але не все. Якщо дитині більше 8 років, то його не можна шльопати, позбавляти особистих речей і їжі. Покарання не можна відкладати, тому що совість не звільняється, а залишається почуття провини.

І все-таки багато французьких сім`ї вважають, що ляпас - не покарання. Чи так це?

Мама двох дівчаток Вероніка стверджує, що до народження другої дочки була проти тілесних покарань, але коли старша ображала молодшу, вона стала часто шльопати її в покарання. На думку матері, з народженням другої дитини вона стала втомлюватися, і часу на виховання дітей практично не залишалося, хоча Вероніці хотілося б знайти інший метод виховання.
На думку психотерапевта і автора творів І. Фійози, у дітей, яких часто шльопають батьки, виробляється думку, що будь-які питання можна вирішувати методом насильства. Такі діти відрізняються від своїх однолітків агресивністю поведінки, проблемами в школі.

Сьогодні фахівці вже знають, що відбувається у цих дітей всередині. Мигдалевидна заліза, під дією страху і сорому, провокує стан стресу в організмі. І якщо дитину часто карають, то він не знає, як реагувати на це. Страх йде, на зміну приходить байдужість. Він не довіряє ні собі самому, ні батькам, і йде порушення їх взаєморозуміння один з одним.

Тому, якщо покарання трапляються рідко, необхідно вибачитися і пояснити своїй дитині - чому було застосовано покарання і він зрозуміє все правильно.

Навіть не можна погрожувати застосуванням ляпаси або ляпанця. Дитина лякається і у батька самого збуджується мигдалевидна заліза, провокуючи агресію. У такий момент необхідно заспокоїтися, «взяти себе в руки». В іншому випадку, після покарання дитина заспокоюється, так як вважає, що загроза минула.

Батько повинен стримувати себе, коли відчуває, що зірветься. Треба піти або в іншу кімнату, щоб не бачити своє чадо. Краще попити води або надути кульку, щоб самому заспокоїтися. Якщо кричати, розмахувати руками, то дитина зрозуміє, що тільки такими методами можна керуватися в житті. Якщо ж спокійно себе вести і вибрати інший метод покарання, так само буде робити і він. Ви для нього - приклад для наслідування.

Закон Франції не забороняє лупцювати дітей. Лікар-терапевт Жиль Лазімі очолює рух на захист дітей. Він вважає, що якщо за законом чоловік не може підняти руку на дружину, на роботі керівництво не має право бити підлеглих, та й на сусіда не можна замахнутися, то і беззахисних дітей ображати категорично не можна.

Такі закони існують в 33 країнах (в тому числі Україні, Того, Тунісі, Кенії, Гондурасі). Вперше він був прийнятий в Швеції в 1979 році.
За французькими законами здійснювати насильство над дитиною офіційно не можна. Але, як вважає професор права П`єр-Бріс Лебрюн, батьки в правовому акті не вказуються. Тому основна маса сімей вважають, що дітей треба «виховувати».


Історичні дослідження показали, що «любов до прочуханки» різками існувала досить давно. Не тільки батьки, а й вчителі виховували «неслухняних» дітей такими методами. Після французької революції багато хто вважав, що королю - «батька нації», як гаранту порядку і стабільності, образили. Тому ці права були віддані главі сімейства, який взяв на себе ці повноваження. Та ж ситуація і в латинських країнах, де на дітей «закривають очі» в ім`я батьківських прав.

Так як же краще виховувати дітей? На думку психіатра Фредеріка Кошмана, краще поставити в кут, але на короткий час, в залежності від віку.
На думку його колеги Жиль-Марі Вале, не можна позбавити дитину якихось корисних речей, важливих для його розвитку. Наприклад, солодкого десерту, хобі або спортивних вправ, які дійсно мають значення.

А ось позбавити його якихось електронних ігор або перегляду телевізійних програм, цілком реально, так як вони не грають ніякої ролі в удосконаленні дитини.
Головне - не зробити йому боляче, а показати, що він зробив нехороший вчинок, і тато і мама засмучені тим, що трапилося. Адже покарання - це всього лише символ, і батькам це треба розуміти. Любіть і поважайте своїх дітей - маленьких представників майбутнього суспільства.